ёр≥й   ƒоладний

Дѕросв≥тительФ  аганець

ћенструац≥њ, аборти, пологи  в  жид≥вок  визначають  на 50% (≥нколи  на 100%) њхнЇ  особисте житт¤, ≥  на 100%  Ч громадське,  кагальне; а також  пол≥тичне  майбутнЇ  њхн≥х  д≥тей.

ƒо чого тут жид≥вськ≥ менструац≥њ-дефлорац≥њ, аборти, пологи...   ј ось до чого. 

¬ельмиповажний  доктор   аганець (в≥н видима частина ≥нституту метахв≥зичних досл≥джень ѕерех≥д-4 Ч ≥нституту з церковно-с≥нагогними контурами) стверджуЇ, що ≤сус з апостолами (за вин¤тком ≤уди-зрадника) були н≥¤к не жидами,  Ч ар≥йц¤ми, галами (Дгал≥ле¤намиФ). ÷≥ одкровенн¤  аганц¤ про Дар≥йськ≥ стандартиФ жид≥вства мусол¤ть центральн≥ газети (наприклад, Д«а украњнську ”крањнуФ є12(75)/2007р.) та де¤к≥ обласн≥ (наприклад,  галицька  Д«а  в≥льну ”крањнуФ). ¬м≥ло ман≥пулюючи семантичними пастками (¤к ≥ ћосков≥¤ ”крањною-–уссю дл¤ воссоЇд≥нЇн≥¤ ”кра≥ни с –осс≥Їй)  аганець п≥дводить читача до ≤суса-гала-гал≥ле¤нина-галичанина.  «омбован≥ христос≥вц¤ми (≥ дал≥, каганц¤ми) галичани одностайн≥ в переконанн≥  Ч  ≤сус  галичанин.  ”крањнц≥в, особливо галичан, завербовано. —емантичн≥ (зм≥стов≥) та вербальн≥ (словесн≥, звуков≥) пор≥вн¤нн¤ ≥ запозиченн¤ Ч  це т≥ пастки, що њх розставл¤ють ус≥ без вин¤тку вербувальники, Ч  рел≥г≥йн≥, пол≥тичн≥, комерц≥йн≥ Їзуњти.    Verbalis  (латинське)  Ч  словесний.  

ƒоктор  знаЇ що ≥ до чого.  Ќа те в≥н ≥ доктор. ¬т≥м, знати ≥ аргументувати Ч  це р≥зн≥ реч≥. Ѕо ¤кщо прокурор знаЇ ≥ не аргументуЇ, то судд¤ виправдовуЇ злочинц¤ (прокурор спри¤Ї виправданню).  ќтже, вправний   аганець знаЇ ≥ не аргументуЇ, а т≥льки запевн¤Ї, що ≤сус ар≥Їць. „и не виправдовуЇ  аганець злочинц¤ ≤суса? јдже в≥домо, що  ≤—”—  ѕ–»…Ўќ¬  Ќ≈  «ћ≤Ќ»“»  ∆»ƒ≤¬—№ »… (злод≥йський) «ј ќЌ  ™√ќ¬»-ћќ…—≈я,  ј  ¬» ќЌј“»  …ќ√ќ (Ївангел≥Ї ћатв≥¤, 5:17). ЌагадаЇмо класичну жидоф≥льську (любов жид≥в до жид≥в ≥ ненависть Ч смертельну Ч до нежид≥в) настанову  «акону-Ѕ≥бл≥њ.  

Д ... ћойсей побачив Їгипт¤нина, що бив Ївре¤, та й убив Їгипт¤нина, ≥ заховав  його в п≥сок.  ≤  вийшов  в≥н  другого  дн¤, Ч аж ось свар¤тьс¤ двоЇ Їврењв.  ≤ сказав  в≥н несправедливому (несправедлив≥сть  Їгипт¤н  та  ≥нших неЇврењв  щодо  Їврењв  Ї  догмою  «акону,  Ч прим. авт): ДЌащо  ти  б'Їш  свого  ближнього?Ф  ј  той  в≥дказав: Д’то тебе призначив за начальника чи за суддю над нами? „и ти думаЇш убити  й  мене, ¤к ти вбив був Їгипт¤нина? (у  ћойсе¤  на  Ївре¤  рука  не  п≥дн¤лась,  Ч  прим.  авт.)Ф ≤ почув фараон про цю справу (про  подв≥йн≥  стандарти  Їврейського  «акону, зокрема запов≥д≥ Дне вбивайФ Ч прим. авт.)  та  й  шукав, щоб убити ћойсе¤.  ≤ вт≥к ћойсей  в≥д  фараонового  лиц¤, й оселивс¤ в крањн≥ ћ≥д≥¤н...Ф  (Ѕ≥бл≥¤,  книга  Д¬их≥дФ,  вона  ж  ƒруга  книга  ћойсе¤,  2: 11-15) 

Ќе зайве нагадати  каганецьк≥вськ≥ так зван≥ аргументи  Ч  антрополог≥чно ≤сус нежид, а Ѕ≥бл≥¤ фальсиф≥кована. ≤ не просто нагадати, а вимагати в≥д осв≥ченого ≥ досв≥дченого  аганц¤ не запевн¤ти читач≥в (паству?) про фальсиф≥кац≥ю Ѕ≥бл≥њ, а опубл≥кувати Ќ≈‘јЋ№—»‘≤ ќ¬јЌ”  Ѕ≥бл≥ю.  «а т≥ грош≥, що прот¤гом дес¤тил≥ть йдуть на утриманн¤ каганецьк≥вського ≥нституту ≥ на виданн¤ його (≥нституту р≥вноапостольного) твор≥в, можна видати ¤кщо не м≥льйон Ќ≈‘јЋ№—»‘≤ ќ¬јЌ»’ Ѕ≥бл≥й, то, принаймн≥, м≥льйон ¤когось коротенького Ќ≈‘јЋ№—»‘≤ ќ¬јЌќ√ќ (Дар≥йськогоФ) Ївангел≥¤.   Ќе  виссану з пальц¤ Дѕшеницю без куколюФ,  а саме  Д≤стинне ™вангел≥Ї в≥д  аганц¤Ф.   √валт,  Ч  а  його  негайно  зчинить  всесв≥тн¤ христос≥стична  парт≥¤,  Ч  негайно  спустить   аганц¤  з  неба  на  землю.    аганець  в≥дразу й  назавжди  зат¤мить,  ¤ким Дар≥йцемФ був  ≤сус.

¬≥дкиньмо антрополог≥чн≥ Дп≥дтвердженн¤Ф про ар≥йство ≤суса. Ѕо знайден≥ мощ≥ ≤суса перекресл¤ть усю роботу прешановного   аганц¤ (в≥н встановив не т≥льки зр≥ст ≤суса, але й кол≥р очей Ч ар≥йський кол≥р чи ар≥йський стандарт).  ƒивитись на  аганц¤ ¤к на антрополога-анал≥тика (котрий робить антрополог≥чн≥ висновки без мощ≥в, Ч анал≥тично) нема п≥дстав. ” березн≥ 2006 року в  нижков≥й ѕалат≥ ”крањни проводилась науково-практична конференц≥¤ ДЅутт¤ ”крањнц≥вФ.   ¬ робот≥ конференц≥њ брав участь, зокрема,   аганець.  ¬≥н ДштовхавФ своњ тези.  ѕ≥сл¤ конференц≥њ автор цих р¤дк≥в мав розмову з  аганцем. Дѕросв≥тительФ за¤вив, що не знайомий з прац¤ми антрополог≥в √юнтера, √об≥но, „емберлена.  Ќе згадував  аганець  ≥ украњнського етнографа та антрополога  ¬овка Ч того, хто  в≥дкрив на „ерн≥г≥вщин≥ ћ≥зинську (удв≥ч≥ старшу за “рип≥льську) цив≥л≥зац≥ю. ќсобливо дивуЇ ДнезнайомствоФ  з  „емберленом (студент-ф≥зик не може не знати јрх≥меда). Ѕо „емберлен  Ч предтеча  аганц¤ Ч  робив ≤суса ар≥йцем 100 рок≥в тому.  ≤дею „емберлена п≥дхопив ≥деолог г≥тлер≥вського рейху жид –озенберг ≥ розвинув у книз≥ Дћ≥ф 20 стол≥тт¤Ф.   «а  100 рок≥в до  аганц¤ –озенберг писав (Дћ≥ф...Ф, книга 3, частина 5, глава 1) про...  Д ...  величний образ ’риста...Ф      ƒал≥ (там само, глава 3)  –озенберг торуЇ шл¤х  аганцю:

Д ... ¬же майже вс≥ художники ™вропи позбавили обличч¤ та ф≥гуру ’риста вс≥х ознак жид≥вськоњ раси. ” вс≥х визначних художник≥в нордичноњ «ах≥дноњ ™вропи ≤сус стрункий, високий, св≥тловолосий, з крутим лобом та вузьким лицем. ¬изначн≥ художники п≥вдн¤ також не у¤вл¤ли соб≥ —пасител¤ (з великоњ букви у –озенберга, Ч прим. авт.) з кривим носом ≥ клишоногого (йдетьс¤ про антрополог≥чн≥ особливост≥ жид≥в, Ч прим. авт.). ¬же у Д¬оскрес≥нн≥Ф ћатт≥аса √рюневальда ≤сус дивитьс¤ на св≥т Дц≥лком героњчноФ, так, ¤к ≥ блакитноок≥ ангели (персонаж≥ чорноокоњ та чорноротоњ жид≥вськоњ м≥фолог≥њ, Ч прим. авт.) з небес. ÷еркви та общини н≥мецькоњ рел≥г≥њ треба зобов'¤зати, щоб у св¤тих (це слово без лапок у –озенберга, Ч авт.) м≥сц¤х  поступово зам≥нити  нечистокровн≥ фокуси  час≥в  барокко Їзуњтського  зразка картинами  ≥ скульптурами  “ворц¤ житт¤,  щоб,  м≥ж ≥ншим,  знову  з'¤вивс¤   Ѕог  з≥  списом...Ф

Ѕог  з  ¤рмом  Ч  це, вочевидь, видозм≥нений   аганцем (≥ пропонований  дл¤  украњнц≥в)  Дћ≥ф...Ф  –озенберга.

                                                                                                                               –озенберг                                    аганець

«н¤ти окул¤ри, гл¤нути  зосереджено  в  об'Їктив, ≥   аганець Ч  не такий вже видозм≥нений,  Ч  справжн≥й  –озенберг.

” своњй хвундаментальн≥й прац≥ Дјр≥йський стандартФ (розд≥л Д–асова доктрина “ретього рейхуФ)  аганець вказуЇ на –озенберга ¤к на того, хто ставить м≥фодизайн вище археолог≥њ, антрополог≥њ, ≥ взагал≥ науки.  ≤  аганець маЇ рац≥ю. Ќе може не мати. Ѕо саме це Ч м≥фодизайн Ч Ї спец≥ал≥зац≥Їю  аганц¤. 

„ого лиш вартий за¤влений  аганцем (там само, розд≥л Дяк вигл¤дав ’ристосФ) погл¤д —пасител¤  (Дпогл¤дФ ДзалишенийФ на погребальн≥й плащаниц≥).  јдже йдетьс¤  не  про оч≥,  а  про погл¤д Ч  внутр≥шн≥й стан, висловлений очима.

“ут ум≥ла спекул¤ц≥¤ (пастка). ”вага пастви зосереджуЇтьс¤ на погл¤д≥, ≥ цим в≥двол≥каЇтьс¤ увага в≥д спасител¤, чи, точн≥ше, в≥д спас≥нн¤. Ѕо в≥домо, що ар≥йц≥ Ч люди самодостатн≥. ¬они сам≥ соб≥ спасител≥. ѓм не треба сторонн≥й ДспасительФ.  ≤де¤ спасительства, ¤к про¤в ман≥њ величност≥ (псих≥чного збоченн¤), незнана нормальними людьми. ÷е ¤кщо  аганець вважаЇ ар≥йц≥в нормальними.

‘альсиф≥кац≥ю   аганець  по¤снюЇ  ¬—“ј¬ јћ»  до  Ѕ≥бл≥њ.

ясно, що вставки до першоњ, староњ частини Ѕ≥бл≥њ (так званого —тарого «апов≥ту ™гови-ћойсе¤) зроблено ран≥ше, а вставки до другоњ, нов≥шоњ частини Ѕ≥бл≥њ (так званого Ќового «апов≥ту ™гови-ћойсе¤-≤суса) зроблено п≥зн≥ше. ¬загал≥, скажемо прост≥ше:  Ѕ≥бл≥¤ Ч сумарно —тарий ≥ Ќовий «апов≥т Ч  це суц≥льн≥ вставки. Ѕез окремих вставок не ≥снуЇ ц≥лого. ≤накше й бути не може. ¬ставл¤Їтьс¤ все те, що виг≥дне жид≥вськ≥й  доктрин≥.

ѕочатково  оф≥ц≥йний  список  Ќового «апов≥ту складавс¤  т≥льки  з  26 книг,  тобто  в≥дкидалось  ќдкровенн¤  Дсв¤тогоФ  ≤оана  (јпокал≥псис).  ÷ей  список  затверджений  363 року  Ћаодик≥йським   собором.  ѕ≥сл¤  затвердженн¤  список  обговорювавс¤  на  √≥ппонському  (393р.)  та   арфагенському (397р.) соборах.  ќстаточно  редакц≥¤  Ќового  «апов≥ту з 27 книг  (включно  з  јпокал≥псисом  Ч  27-ою книгою)  затверджена  “рульським  собором (691-692рр.)  майже через 700 рок≥в  п≥сл¤  ≤суса.  ¬т≥м,  канон≥чн≥сть  јпокал≥псису,  а  значить  ≥  самого  Ќового  «апов≥ту  ≤суса  ’риста,  п≥ддавалась  сумн≥вам  аж  до  9 стол≥тт¤  христи¤нськоњ  ери  (див.  будь-¤ке  оф≥ц≥йне  виданн¤  Д≤стор≥њ  христи¤нстваФ,  розд≥л  Д‘ормуванн¤  канонуФ).  ƒал≥  п≥ддавати  сумн≥вам  Дне  можнаФ  було  Ч   завершувалась  христи¤н≥зац≥¤ (≥удањзац≥¤) ™вропи  Ч  в 9 стол≥тт≥  христи¤н≥зувались  чехи,  серби,  болгари.  Д„екалиФ  своЇњ  черги  пол¤ки,  угорц≥ (мад¤ри),  украњнц≥.  ќтже, Д—в¤теФ письмо окупант≥в прийшло в ”крањну  в такому вигл¤д≥, в ¤кому знаЇмо тепер, п≥сл¤ 1000 рок≥в ≥ноземноњ окупац≥њ ”крањни. ¬т≥м, Дпросв≥тител≥Ф прагнуть поставити все сторчма. головою. ÷е зробити т¤жко. Ѕо в≥д ¤скравого св≥тла чорний кам≥нь не стане б≥лим хл≥бом.

ѕрограма будь-¤коњ парт≥њ еволюц≥онуЇ.  “ому пер≥одично програма зазнаЇ зм≥н.  Ѕ≥бл≥¤ Ч програма всесв≥тньоњ жидо-христи¤нськоњ парт≥њ.  ќкупантськоњ парт≥њ. „и не тому Ўевченко написав Дћар≥юФ про байстрюка Ч озлобленого жида ≤суса. „и не тому Ћес¤ ”крањнка написала ДЌа пол≥ кров≥Ф про ортодоксального  ≤уду, зрадженого жид≥вським доктринером ≤сусом.  „и не тому ≤ван  ‘ранко з горд≥стю за¤вл¤Ї:  Дѕоза св≥т жид≥всько-христи¤нський ¤ вилет≥в!Ф (ДEx nihiloФ). 

—аме тому.

Ќав≥ть ¤кщо були вставки до Ѕ≥бл≥њ, Ч а њх не могло не бути прот¤гом 2000-л≥тньоњ еволюц≥њ жидо-христи¤нськоњ парт≥њ, Ч  то ¤ке д≥ло нам, окупованим, до вставок у програму окупантськоњ парт≥њ. “обто ≤сус  (’ристос у Ѕ≥бл≥њ чи ’рестос у  аганц¤) Ч факт чи  артефакт Ч присутн≥й у Ѕ≥бл≥њ. 

як≥  п≥дстави  славити ≤суса  Ч  ≥стинного чи фальшивого?   ому виг≥дно  Дреаб≥л≥туватиФ його?  ўо доброго в≥н  зробив дл¤ ”крањни?  Ќ≥чого.  „им в≥н перевершив украњнських волхв≥в, украњнських св≥точ≥в  Ўевченка, Ћесю, ‘ранка...  „и не тому ДтребаФ реаб≥л≥тувати ≥ славити  ≤суса (¤к не ’риста, то ’реста),  що  в≥н  жид.  јдже цим славленн¤м зм≥цнюЇтьс¤ чужий (жид≥вський) егрегор.    Ќа  егрегор≥  добре  розум≥ютьс¤  Дпросв≥тител≥Ф.

”¤в≥мо, що ар≥йц≥ перш≥ приручили кон¤ й вола, перш≥ винайшли колесо, перш≥ винайшли ¤рмо ≥, в≥дпов≥дно, перш≥ запр¤гли коней та вол≥в у вози ≥ стали першов≥дкривачами  св≥ту  Ч  роз≥йшлис¤ у св≥т. ”¤в≥мо,  що серед ар≥йц≥в був ¤кийсь ≤сус ’ри(е)стос.  ѕот≥м  всесв≥тн≥  паразити  Ч жиди  Ч  скористались  дов≥рлив≥стю ар≥йц≥в, перехитрили,  накинули на них  ¤рмо.  “о чи  стане легшим ¤рмо Ч вже  не  питаЇмо, чи  спаде  воно  Ч  ¤кщо  на  ньому  буде  знайдено  давнЇ  тавро  Д≤сус  ’р...Ф.    

ќтже,   аганець  запевн¤Ї, що б≥бл≥йний персонаж ≤сус Ч ар≥Їць,  ≥ що Ѕ≥бл≥ю (Дар≥йськуФ?)  фальсиф≥ковано. —ловом,  бЇспрЇдЇл.

ќриг≥нальне  ¤рмо, чи фальсиф≥коване (п≥дробка), а додолу  гне.  ќй-¤к  гне.

Ѕ≥бл≥ю  назв≥ть ориг≥налом чи п≥дробкою,  але вже п≥втори тис¤ч≥ рок≥в (у св≥т≥)  пануЇ  один  њњ  Дориг≥нально-п≥дробленийФ канон≥зований текст.  “ож, нема сенсу визначати, хто ≥ коли заз≥хав на ориг≥нал. “а й що вважати ориг≥налом?  Ѕо чи  буде, наприклад,  Дћерседес-300Ф ориг≥налом, а на його основ≥ Дћерседес-600Ф Ч п≥дробкою?  Ќ≥,   Д600-ийФ  Ч це вдосконалений  Д300-ийФ.   ≤ ¤кщо на основ≥ ¤когось тексту Ѕ≥бл≥њ зроблено певн≥ нововведенн¤,  то  х≥ба  це фальсиф≥кац≥¤ основи?  Ќ≥, Ч це  вдосконаленн¤, ≥ т≥льки  вдосконаленн¤.

Ѕ≥бл≥¤  Ч   заплутаний клубок жид≥вського звичаю, пол≥тичноњ доктрини, м≥фу. јби керувати св≥том за допомогою Ѕ≥бл≥њ, треба ч≥тко у¤вл¤ти л≥н≥ю жид≥вськоњ пол≥тичноњ доктрини. “обто Ѕ≥бл≥¤ маЇ бути оперативною.  «начить, гортаючи Ѕ≥бл≥ю треба мати оператора. ¬сесв≥тн¤ жидо-христи¤нська окупантська парт≥¤ оперуЇ ≤сусом так, ¤к  ми оперуЇмо ключами в≥дкриваючи складн≥ замки. ¬≥дкриваЇмо не тому що знаЇмо вс≥ складнощ≥ замк≥в, Ч  в≥дкриваЇмо просто маючи в≥дпов≥дн≥ ключ≥.  ѕросто вставл¤Їмо ключ≥ у в≥дпов≥дн≥ замки.

якщо ≤сус нежид, то його мати нежид≥вка.

¬≥дкриваЇмо жид≥вське (¤ке ж ≥ще?!) зведенн¤ громад¤нсько-крим≥нально-економ≥чних кодекс≥в  Ч «акон-Ѕ≥бл≥ю. ” книз≥ (кодекс≥) Ћев≥т, у глав≥ (статт≥ громад¤нського кодексу) 12:1-5  знаходимо:

Д ... ≤  господь промовл¤в до ћойсе¤, говор¤чи: Дѕромовл¤й до ≥зрањлевих син≥в, говор¤чи: коли ж≥нка зачне, ≥ породить дит¤ чолов≥чоњ стат≥, то буде нечиста  с≥м день; ¤к за дн≥в нечистоти м≥с¤чноњ њњ, буде нечиста вона.  ј восьмого дн¤ буде обр≥зане т≥ло крайньоњ плот≥ його. ≤ буде вона сид≥ти в кров≥ очищенн¤ 33 дн≥ (п≥сл¤ обр≥занн¤, ≥ 7 дн≥в до обр≥занн¤, разом  40 дн≥в, ¤к ≥ п≥зн≥ше ≤сус Ч ≥стота чолов≥чоњ стат≥ Ч Дочищатиметьс¤Ф в≥д ди¤вола  в пустел≥ 40 дн≥в, Ч прим. авт.). ƒо вс¤коњ св¤тощ≥ не буде вона доторкатис¤, а до св¤тин≥ не вв≥йде аж до виповненн¤ дн≥в очищенн¤  њњ.  ј ¤кщо породить дит¤ ж≥ночоњ стат≥, то буде нечиста вона два тижн≥ (удв≥ч≥ б≥льше, н≥ж коли породить  дит¤ чолов≥чоњ стат≥, Ч прим. авт.), ¤к за нечистоти њњ м≥с¤чноњ, ≥ буде сид≥ти вона на кров≥ очищенн¤ 66 дн≥в (удв≥ч≥ б≥льше, н≥ж коли породить дит¤ чолов≥чоњ стат≥ Ч  авт.)...Ф

ƒал≥, в тому ж кодекс≥, у статт≥ 15:28-30  наказуЇтьс¤:

Д ... а ¤кщо вона очиститьс¤ в≥д теч≥ своЇњ, то в≥драхуЇ соб≥ с≥м  дн≥в, а потому стане чиста.  ј восьмого дн¤ в≥зьме дв≥ горлиц≥, або двоЇ голубен¤т, та й принесе њх до св¤щеника (сьогодн≥ це номенклатура жидо-христос≥стичноњ парт≥њ, Ч прим. авт.) до входу в скин≥ю запов≥ту. ≤ спорадить св¤щеник одне Ч жертвою за гр≥х (забере соб≥, на проп≥тан≥Ї, Ч прим. авт.), а одне ц≥лопаленн¤м (жертвою жид≥вському господу, Ч прим. авт.), та й очистить св¤щеник њњ перед господн≥м лицем в≥д теч≥ нечистоти њњ...Ф

¬ нов≥тн≥ часи виник реформований ≥удањзм, ¤кий нехтуЇ жид≥вську нечистоту ≥, в≥дпов≥дно, потребу очищенн¤.  јле ж мова  про стар≥ Дсв¤т≥Ф  часи.

якщо вельмишановний доктор  аганець не заперечуЇ, що пов≥домленн¤  Ѕ≥бл≥њ про ≤суса ¤к про ≥стоту чолов≥чоњ стат≥ не Ї вставкою, то в≥дкриЇмо б≥бл≥йну статтю 2:21-23 з Ївангел≥¤ (кодексу) в≥д Ћуки:

Д ...  оли ж виповнились в≥с≥м день, щоб обр≥зати його, то ≤сусом назвали його. ј коли Ч за «аконом ћойсе¤ Ч минулис¤ дн≥ њхнього очищенн¤ (40 дн≥в, 7+33, Ч авт.),  то до ™русалиму принесли його, щоб поставити його перед  господом...Ф

якщо  намагатись догодити  аганцю ≥ припустити, що обр≥зник (мохел) розписавс¤  в  книз≥  реЇстрац≥њ обр≥занн¤,  проте  не обр≥зав  (на догоду майбутн≥м Дпросв≥тител¤мФ),  то щойно наведений уривок з програми окупантськоњ христос≥стичноњ парт≥њ  вказуЇ на праведного —емена (—имеона в де¤ких текстах).  ѕраведне житт¤ (в ≥удањзм≥) Ч це насамперед  житт¤  суворо  узгоджене з «аконом. «ванн¤ праведника треба заслужити ревним виконанн¤м постанов «акону.  ≤ саме праведник —емен виступаЇ св≥дком  представленн¤ (п≥сл¤ обр≥занн¤) ≤суса  жид≥вському господу  (™гов≥).

Д ... ≤  ¤к  несли  ≤суса  батьки (на представленн¤ п≥сл¤ обр≥занн¤, ¤к же ≥накше, Ч прим. авт.) звичаЇм  законним, тод≥ вз¤в в≥н на руки його, хвалу в≥ддав... на славу  народу твого ≤зрањл¤...Ф (Ївангел≥Ї в≥д Ћуки, 2: 28-32)

¬ажко у¤вити, що профес≥онали халтурили, а законослухн¤н≥ батьки  разом з≥  св≥дками-праведниками  н≥чого не пом≥чали ≥ мовчки потурали беззаконню.  «аради чого потурали?!  «аради чого наражали на смерть себе ≥ Їдиного нащадка?!

Ќав≥ть  догоджаючиЦпередогоджаючи  аганцю  та  припускаючи, що  ≥ св¤тий обр≥зник ≥ праведний —емен (за згодою батьк≥в-Днежид≥вФ) лже-св≥дчили обр≥занн¤  ≤суса,  зауважимо поправку до «акону, зроблену (п≥сл¤ обр≥занн¤ ≤суса) Дсв¤тимФ апостолом  ѕавлом:

Д ... Ќе той жид, хто обр≥заний на т≥л≥, а той жид, хто обр≥заний таЇмно, ƒ”’ќ¬Ќќ...Ф  (про  це  згодом)

«начить, справа  не  у факт≥  ф≥зичного обр≥занн¤, а у факт≥  морального, псих≥чного (метахв≥зичного у  аганц¤), Дф≥лософськогоФ (внасл≥док зомбуванн¤  нежид≥в) служ≥нн¤  жид≥вському «акону.

—ьогодн≥  ÷  всесв≥тньоњ жидо-христи¤нськоњ  окупантськоњ  парт≥њ (÷ерква) пропонуЇ  р¤довим  парт≥йц¤м св¤ткувати  (14 с≥чн¤) ќбр≥занн¤ ≤суса  Ч через 7  дн≥в  п≥сл¤ народженн¤ (7 с≥чн¤);  а  16 лютого  Ч  день праведного —емена,  Ч  через  40  дн≥в  п≥сл¤  народженн¤  ≤суса.  ƒл¤ маскуванн¤ проголошуЇтьс¤ н≥бито св¤ткуванн¤ давнього ¤зичницького  св¤та  —тр≥тенн¤,  —тр≥ченн¤  Ч  «устр≥ч  староњ  «ими  з  молодим  Ћ≥том,  а  не  старого жида  —емена  з  молодим  жидом  ≤сусом.  

¬се  сходитьс¤.

„и треба наголошувати, що поставити перед господом  можливо т≥льки п≥сл¤ очищенн¤, пройденого жид≥вкою п≥сл¤ дефлорац≥њ (цей невдалий ≥ноземний терм≥н означаЇ  позбавленн¤ д≥вочоњ незайманост≥). „и треба наголошувати, що дефлорац≥¤ передуЇ зачаттю, пологам.  Ќав≥ть  в≥дсутн≥сть кровотеч≥ при дефлорац≥њ не зв≥льн¤Ї  в≥д  ритуального очищенн¤.

як бачимо, на противагу ар≥йству, де ж≥нка (не т≥льки мати) в пошан≥, та й взагал≥ ≥снуЇ культ ж≥нки,  Ч  в  жид≥вств≥  ж≥нка  н≥що й н≥хто. ÷е щонайменше. Ѕо  ж≥нка в жид≥вств≥ та жидо-христи¤нств≥ Ч породженн¤ ди¤вола. Ќе абстрактно, а конкретно. ≤  коли жид  торкнетьс¤  нечистоњ жид≥вки, то й в≥н зазнаЇ процедури очищенн¤.

“ак, наприклад, “алмуд передбачаЇ вин¤ток з правил про нечисту (н≥дда Ч по-жид≥вськи).  ¬ин¤ток ц≥лком лог≥чний.  јле  це, скор≥ше, не вин¤ток, а  нап≥в-вин¤ток.   ровотеча при дефлорац≥њ не вважаЇтьс¤ перепоною дл¤ завершенн¤ статевого акту. ѕ≥сл¤ нього Ч взаЇмне очищенн¤ (див., наприклад, жид≥вська енциклопед≥¤, статт¤ ДЌ≥ддаФ).

–абини ≥ попи Ч номенклатура всесв≥тньоњ окупантськоњ парт≥њ Ч знаход¤ть вигоду не т≥льки в≥д народженн¤, обр≥занн¤ (охриещенн¤), очищенн¤, але й в≥д простого подиху, кроку, слова... 

Д ... Ѕо з≥ сл≥в своњх будеш виправданий, ≥ з≥ сл≥в своњх будеш засуджений...Ф (™ванг. ћатв≥¤, 12:37, Ч  чи не вставка?)    

ћ≥льйони стають Їретиками (засудженими) за природн≥ слова.

–абином називаЇ ≤суса блудниц¤ (гр≥шниц¤-рецидив≥стка, згодом  Дсв¤таФ) ћар≥¤ ћагдалина (™ванг. ≤оана, 20:16, Ч вставка, напевно). як же ≥накше вона може назвати того,  хто  очистив  њњ  в≥д  гр≥ха.  «азначимо,  що  рабинами (законовчител¤ми) були представники жид≥вськоњ секти фарисењв.  « ц≥Їю сектою конкурувала ол≥гарх≥чна секта саддукењв.  —аддукењ  не переймались гр≥хами, тобто безпосередн≥м в≥дпущенн¤м гр≥х≥в  Дгр≥шнимФ. —аддукењ не в≥р¤ть у воскрес≥нн¤ на трет≥й день п≥сл¤ смерт≥ (це й ус¤ догматична в≥дм≥нн≥сть в≥д фарисењв).

Д ... приступили до ≤суса саддукењ, що тверд¤ть, н≥би нема воскрес≥нн¤...Ф (Ївангел≥Ї  в≥д  ћатв≥¤,  22:23)

—аддукењ  контролюють Їрусалимський храм ¤к центр пол≥тичного та економ≥чного житт¤ жид≥вства.  ‘арисењ Ч опозиц≥¤  саддуке¤м.  Ќа противагу  саддукейському храму (в≥н один Ч Їрусалимський) фарисењ запровадили с≥нагогу, безл≥ч с≥нагог Ч мережу пункт≥в з вивченн¤ закону (за р≥зними даними, в  часи ≤суса  в самому т≥льки ™русалим≥ було в≥д 200 до 400 с≥нагог).  ясно, що вивченн¤ (добре орган≥зоване) закону зменшуЇ к≥льк≥сть штраф≥в ≥ автоматично в≥двол≥каЇ Дсв¤тихФ ≥удењв в≥д храму до с≥нагоги Ч в≥д  саддукењв  до  фарисењв.  ÷е не може подобатись саддуке¤м, але на цьому не збираютьс¤ зупин¤тись фарисењ (саме вони в≥р¤ть у воскрес≥нн¤ на трет≥й день п≥сл¤ смерт≥).  “ому  Ч  знову ДвставкаФ (в ≤сусов≥ уста):

Д... я  можу  зруйнувати  храм  божий, Ч ≥ за три дн≥ збудувати йогоФ (ћатв., 26:61)

÷е ≥ Ї т≥ слова, за ¤к≥ саддукењ засудили на смерть фарисе¤ ≤суса. ¬≥н розум≥в, що значить заз≥хати на храм ДбожийФ (за це смерть Ч однозначно). ј  саддукењ розум≥ли, що значить  Дзбудувати на трет≥й деньФ (збудувати-розбудувати фарисейське вченн¤ Ч “алмуд, тлумаченн¤ «акону-Ѕ≥бл≥њ,  всесв≥тню фарисейську с≥нагогу-церкву  Ч зам≥сть  Їрусалимського  саддукейського  храму).   —аддукењ за пол≥тичний  с≥он≥зм.  ‘арисењ  (з ≤сусом)  за  духовний  (всесв≥тн≥й) с≥он≥зм. 

¬ Дјр≥йському стандарт≥Ф (розд≥л Д√ал≥ле¤нин чи юдейФ)   аганець каже, що ¤к саддукењ, так ≥ фарисењ боролись за владу над народом через с≥нагогу.  ÷е однаково, що  за¤вити:  чолов≥ки  ход¤ть у громадський туалет з написом  на  двер¤х Д∆Ф.

—аме про фарисењв каже ≤сус:

Д ...  любл¤ть  вони  передн≥ш≥ лавки в с≥нагогах...Ф (Ївангел≥Ї  в≥д ћатв≥¤, 23:6)

™вангел≥ст Ћука  (7:5) пише, що будувати  с≥нагоги  Ч богоугодне д≥ло.

—аддукењ зациклен≥ на храм≥ в ™русалим≥, тод≥ ¤к фарисењ прагнуть (через с≥нагоги, п≥зн≥ше через церкви) вивести Їговообраний  ≤зрањль до пануванн¤ над св≥том, зг≥дно з Ѕ≥бл≥Їю (крим≥нальною):

Д ... ј тепер,  ≤зрањлю, послухай  постанов та  закон≥в, що я навчаю вас  чинити...  Ѕо  хто  ≥нший  такий  великий  народ,  що  мав  би  бог≥в,  таких  йому  близьких?..   ≤  хто  ≥нший  такий  великий  народ, що  маЇ  постанови  ≥  закони  так≥  справедлив≥,  ¤к  увесь  той  «акон,  що  ¤  даю  вам  сьогодн≥? (аж  до  2009 року,  Ч  прим. авт.)...Ф(Ѕ≥бл≥¤, —тарий «апов≥т. ѕовторенн¤ «акону (5 книга ћойсе¤), 4: 1-8)   

Д ... ≤  коли  √осподь,  Ѕог  тв≥й,  уведе  тебе  до  того  краю,  куди  ти  входиш,  щоб  заволод≥ти  ним,  то  в≥н  вижене  численн≥  поганськ≥  народи  перед  тобою...Ф      ( там  само, 7: 1)   Д ... ≤  ти  знищиш  ус≥  т≥  народи,  що  √осподь,  Ѕог  тв≥й  даЇ  тоб≥,  Ч  не  змилосердитьс¤  око  твоЇ  над  ними...Ф      (там  само,  7: 16)        

јле храм (з його мурами ≥ командою охорони) був ще й ф≥нансовою установою Ч в ньому збер≥гались жид≥вськ≥ скарби, тони золота й ср≥бла. Ѕо не завжди р¤дов≥ жиди мали  потр≥бн≥ дл¤  гендл¤  кошти.  ћусили звертатись до храму позичити грошей (п≥д м≥н≥мальний в≥дсоток), щоб перепозичити њх нежидам  з  лихвою (п≥д максимальний в≥дсоток).

¬ивченн¤  б≥бл≥йних  закон≥в  передувало  виникненню  св≥товоњ кредитно-ф≥нансовоњ  системи.  ¬читель Ч рабин ≤сус.  

ћар≥¤ ћагдалина звертаЇтьс¤ до ≤суса по-жид≥вськи: Д–аббун≥!Ф

(™вангел≥Ї  в≥д ≤оана, 20:16). 

–уббун≥  вище в≥д рабина, ¤к завуч вище в≥д учител¤. Ќад  рабином ≥ раббун≥,  ¤к над учителем ≥ завучем,  Ї  раббан  Ч директор школи.  ¬ часи ≤суса  раббан  Ч почесний титул глави  с≥недр≥ону. (—ьогодн≥ раббан≥тами називають тих, хто визнаЇ “алмуд. Ѕо Ї жиди, що не визнають “алмуд. Ќераббан≥ти Ч це фактично саддукењ. ƒив.  жид≥вськ≥ енциклопед≥њ, а також, що характерно,  б≥бл≥йн≥ енциклопед≥њ).

Ѕ≥бл≥¤ Ч жид≥вська пол≥теконом≥¤.

Д ... Ќе будеш позичати братов≥ своЇму (жидов≥, Ч прим. авт.) на  в≥дсоток.  „ужому  (нежидов≥, Ч авт.) позичиш на  в≥дсоток,  а братов≥ своЇму  не  позичиш  на  в≥дсоток (Ѕ≥бл≥¤, Дѕовторенн¤ закону, 23:20-21)...   ј  коли зб≥дн≥Ї тв≥й брат, а його рука неспроможною стане, то п≥дтримаЇш його, приходько  в≥н (коч≥вник, Ч прим. авт.) чи ос≥лий.   Ќе  в≥зьмеш  в≥д  нього  лихви та прибутку, ≥ будеш бо¤тис¤ бога свого (фюрера жид≥вського,Ч прим. авт.)...  я √осподь, бог ваш, що вив≥в вас ≥з Їгипетського краю, щоб дати вам (жидам, Ч прим. авт.) ханаанську (нежид≥вську, Ч авт.) землю, щоб бути вашим (жид≥вським) богом... (Ѕ≥бл., ДЋев≥тФ, 25:35-38)   

(’арактерно, що  в сучасному  злод≥йському  середовищ≥  слово Д™русалимФ уживаЇтьс¤ дл¤ означенн¤ м≥сц¤, де маф≥¤ переховуЇ крадене.  ѕро це див., наприклад, ќлег ’оменко, Д≈нциклопедичний синон≥м≥чний словник. ћова блатних. ћова  маф≥оз≥Ф).

”¤в≥мо, що вс≥ ц≥ жид≥вськ≥ очищенн¤-обр≥занн¤-позичанн¤ Ч суц≥льна вставка. јле ц¤ вставка (≥ багато ≥нших  вставок суто крим≥нального, пол≥тичного та економ≥чного характеру) сьогодн≥ панують у св≥т≥.  „и були б вони потр≥бн≥ Ч ц≥ вставки Ч за умови пануванн¤ у св≥т≥ не жид≥в ≥ жидо-христи¤н, а, наприклад, ар≥йц≥в? 

¬т≥м,  аганець маЇ Дп≥дставиФ вказати на жид≥вськ≥ вставки до Дар≥йськоњФ Ѕ≥бл≥њ.

ќсобливо зац≥кавлюЇ те, що Дпросв≥тительФ  каже про ≤суса ¤к про р≥днов≥ра-¤зичника.. якщо ≤сус нежид, ар≥Їць-р≥днов≥р-¤зичник, то коден христи¤нин (≥ не т≥льки) п≥дтвердить, що  ар≥Їць-р≥днов≥р-¤зичник  дуже часто  ≥  з особливим презирством  згадуЇ  геЇну  вогненну  ¤к  найжахлив≥ше  найгидотн≥ше  страх≥тт¤ (пекло).  Ќаприклад,  Д ... не занапаст≥ть душу  й  т≥ло  в  геЇнн≥...Ф  (Їванг. 10:28)

 омандир  експедиц≥њ до ѕалестини, талмудист, професор ≥удањстики   ≈рнест –енан  з'¤совуЇ, ≥  в  книз≥  Д∆итт¤  ≤сусаФ  (розд≥л 16,  абзац 5) пов≥домл¤Ї: 

Д ... геЇнна Ч так  звавс¤  ¤р  на  п≥вденному  боц≥  ™русалима, де  в  р≥зн≥  епохи  приносили  своњ  жертви  вогнепоклонники (¤зичники, Ч авт.) ≥  де  згодом  було  влаштоване  звалище  нечистот.  ќтож  геЇна  у¤вл¤лас¤  ≤сусов≥  понурою  та  нечистою  м≥сциною...Ф

« б≥бл≥йноњ енциклопед≥њ д≥знаЇмось:

Д ... цар  ≤ос≥¤ (в≥н реформував багатобожний ≥удањзм у  однобожний  за 600 рок≥в до ≤суса, Ч прим. авт.),  осквернив м≥сце ¤зичник≥в, ¤р геЇнна  Ч в нього почали викидати м≥ськ≥ нечистоти, кост≥ людськ≥, трупи  вбитих злочинц≥в ≥ дохлих тварин.  ƒл¤  знищенн¤ смраду  та дл¤  запоб≥ганн¤ поширенн¤ зарази,  в цьому ¤ру пост≥йно  гор≥в  вогонь...Ф

«начить,  сьогодн≥   √еЇнна  сонцепоклонник≥в  Ч  њњ  тепер  пишемо  з  великоњ  букви  Ч  умовно  Ї  в  кожному  христи¤н≥зованому  м≥ст≥  —в≥ту. 

¬с≥ апостоли (кр≥м ≤уди зрадника) були нежидами?

ѕрипустимо, що так.  якщо  вкажемо  аганцю на апостола ѕавла (в≥н визначав себе ¤к фарисей ≥ син фарисе¤ Ч див.  д≥њ  апостол≥в,  23:6), котрий став апостолом зам≥сть ≤уди,  аганець може не захот≥ти визнати  ѕавла апостолом. Ѕо той, мовл¤в, не покликаний ≤сусом, Ч самозванець. 

“а до ѕавла варто придивитись. ƒо нього ≥ до √амал≥њла Ч впливового члена жид≥вського —≥недр≥ону.

ѕ≥сл¤  страти  ≤суса  √амал≥њл   залишитьс¤   його   однодумцем.   «аконовчитель    √амал≥њл   виступить  у  —≥недр≥он≥   на  захист  пересл≥дуваних  ≥сус≥вц≥в:

Д ... ≤  переповнились  саддукењ  ревнощами  ≥  руки  наклали  вони  на  апостол≥в  ≥  до  в'¤зниц≥  громадськоњ  вкинули  њх...   јле   јнгол  √осподн≥й  (хто  ж   ≥ще?  Ч  прим. авт.)  в≥дчинив  двер≥  в'¤зниц≥  ≥  вив≥в  њх... “а  й  п≥шли  вони  знов  навчати  народ...  як  д≥зналис¤   про  це  начальники  сторож≥  храму  ≥  первосв¤щеники,  то  звел≥ли  прит¤гти  њх  знову  до  в'¤зниц≥...  «апалилис¤  вони  гн≥вом  та  й  радилис¤,  ¤к  њм  смерть  запод≥¤ти...          ≤  встав  у  —≥недр≥он≥  один  фарисей,  на  ≥м'¤   √амал≥њл,  учитель  «акону,  шанований  ус≥м   народом   та  й  звел≥в  на  де¤кий  час  вивести   апостол≥в...  ≤   промовив  до  судд≥в:    Дћуж≥  ≥зрањльськ≥...   ¬≥дступ≥тьс¤   в≥д   цих  людей   ≥  забудьте  за  них...      ≤   послухались  ради  його...Ф    (ƒ≥њ  апостол≥в, 5: 17-39)     

—аме   √амал≥њл   утаЇмничить   майбутнього  апостола  ѕавла  в  суть  тактики  ≤суса.

Ќайфанатичн≥ший   монтажник  христи¤н≥зму,  самозваний  апостол  ѕавло  викликаЇ  ревнощ≥  ≥  недов≥ру  в  решти  апостол≥в, Ч не  самозваних,  а  покликаних  ≤сусом.  як  могло  статись,  Ч  думають  вони,  Ч  що  ѕавло  за  одну  годину  сп≥лкуванн¤  з  ≤сусом  по  дороз≥  в  ƒамаск  осмислюЇ   всю  суть  ≤сусового  вченн¤,  суть,  ¤ку  аж   прот¤гом   року   сп≥лкуванн¤  з  ≤сусом (ще  до  його  безславного   розп'¤тт¤),   п≥знають   покликан≥  апостоли?   ѕ≥знають,  ≥  п≥знати  не  можуть.

¬  тому  й  пол¤гаЇ  дво¤к≥сть  хри(е)сти¤н≥зму,  що,  з  одного  боку,  в≥н  призначений  дл¤  упокорених,  а  з  ≥ншого  боку,  Ч  дл¤   упокорювач≥в-каганович≥в.

ƒл¤  тих,  хто  гортаЇ  перш≥  розд≥ли  Дƒ≥й  апостол≥вФ,  а  саме  9: 1-7,    вказуЇтьс¤,  що  ≤сус  з'¤вл¤Їтьс¤  ѕавлу  ¤к  вид≥нн¤   в  пустел≥  по  дороз≥  в  ƒамаск:

Д ... я    ≤сус,  що  його  пересл≥дуЇш  тиФ.  ј  люди,   що  йшли  з   ѕавлом,  он≥м≥л≥  сто¤ли,  бо  вони  чули,  та  н≥кого  не  бачили...Ф

“а   все  в≥дразу  стаЇ  на  своњ  м≥сц¤,  ¤кщо  перейти  до   розд≥лу  22  Дƒ≥й  св¤тих  апостол≥вФ.  

Д ... ћуж≥-братт¤  й  батьки!  ѕослухайтесь  ось  тепер  виправданн¤  мого  перед  вами!..Ф   як  почули  вони,  що  до  них  в≥н  Їврейською  мовою  говорить,  то  тиша  ще  б≥льша  настала (очевидно,  в  часи  апостол≥в  чиста  Їврейська  мова  була  ознакою  аристократизму,  тод≥  ¤к  переважна  б≥льш≥сть, включно з апостолами,  користувалась  арамейською,  суржиком  по  сут≥,  Ч  прим. авт.)    ј  в≥н  говорив:     Д ... я   юде¤нин,  що  родивс¤  у  к≥л≥к≥йському   “арс≥,  а  вихований  у  ц≥м  м≥ст≥,  б≥л¤  н≥г  √амал≥њла   докладно  навчений  «акону  отц≥в;  горливець  ¤  божий,  ¤к  ≥  вс≥  ви  сьогодн≥...Ф

Ќе  вид≥нн¤  в  с≥р≥йськ≥й  пустел≥,  не  примара  ≤суса,  а   реальний  сподвижник   ≤суса  Ч  √амал≥њл  Ч  попрацював  з  ѕавлом (чи знову вставка до Дƒ≥й апостол≥вФ?).   Ѕо   важливо   створити   ≥дею,  але  ще  важлив≥ше   знайти  солдат≥в,  здатних  воювати  за  цю  ≥дею.  ≤  потр≥бн≥  не  прост≥  солдати,  а  так≥ (сержанти,  молодш≥  командири),  що  за  собою   п≥дн≥муть   в  атаку  ≥нших  солдат≥в.   “аким   солдатом (сержантом)  Ї   самозваний   апостол,   Ч   а   насправд≥   старанний   учень   √амал≥њла,   Ч   ѕавло.

ѕравославна церква щор≥чно вшановуЇ  √амал≥њла.  …ого  день  Ч 2 серпн¤ (15 за  н. ст.).

Ѕачимо, що перед √амал≥њлом стоњть Ќикодим.

—правд≥, покровителем  ≤суса (його  зв'¤зковим  в  умовах  консп≥рац≥њ  перед  судом  ≥  ганебною  стратою)  був  член  —≥недр≥ону  Ќикодим  (див. Ївангел≥Ї  в≥д ≤оана,  7:50,  а  також  3:1;  19:39).  

„и  треба  по¤снювати,  що  хорон¤ть  померлого  р≥дн≥  та  близьк≥ (найближч≥)  ≥  що  Ївангел≥¤  не  вказують  на  звертанн¤  р≥дних  ≥  апостол≥в  ≤суса  з  проханн¤м  до  ѕ≥лата  про  видачу  т≥ла  дл¤  похованн¤.  Ѕо  до  ѕ≥лата  звертаЇтьс¤  саме  поважний  …осип  јримафейський  Ч  звертаЇтьс¤  ¤к  завд¤ки  своњй  висок≥й  посад≥  члена  презид≥њ  —≥недр≥ону,  так  ≥   дл¤  б≥льшоњ  символ≥чност≥  сол≥дарност≥  фарисењв.  ¬≥н  ≥  ховаЇ  ≤суса  у  своЇму  новому  особистому (фарисейському) склеп≥. (див. Ївангел≥¤  в≥д  Ћуки, 23:50,  та  ћатв≥¤, 27:57-60;  ћарка, 15:42). 

„и не вставка, ≥ чи не забагато вставок, докторе  аганець?

≤  чи  не  виг≥дна  конкретна  вставка  конкретн≥й  антиукрањнськ≥й  парт≥њ?

¬иг≥дна  вже  тим,  що  програмуЇ  ар≥йц≥в на неар≥йський стандарт.  Ѕо  ар≥йц≥  в≥ддають перевагу св¤щенному  вогню  Ч спаленню померлих Ч не  хованню  в  землю  щоб черви точили померлих,  а  трупн≥ ¤ди  труњли  св¤ту  ћат≥р-«емлю.  ўоденно на «емл≥ вмирають м≥льйони людей.  ћало хто з померлих  вирушаЇ благородно через вогонь до неба. «авд¤ки тотальному ≥удањзму (христи¤н≥зму+≥сламу) б≥льш≥сть  блаженних (њм  належить ≤сусове  Дцарство небеснеФ зг≥дно з Ївангел≥Їм) несв≥домо Ч через  зомбуванн¤ Ч оскверн¤Ї «емлю.

ћусимо догоджати р≥вноапостольному  аганцю ≥ шукати жид≥в серед покликаних ≤сусом апостол≥в. ƒосить знайти дек≥лька, щоб з'¤сувати, що не вс≥ апостоли були нежидами (Дар≥йц¤миФ).   ƒл¤  аганц¤ Дне аргументФ, що апостоли нос¤ть жид≥вськ≥ ≥мена.  Ќаприклад,  апостол  ≤уда-2 (п≥сл¤ ≤уди-1, зрадника).  ÷   вшановуЇ  пам'¤ть  ≤уди-2  в≥дпов≥дно 2 рази  на  р≥к  Ч  2  та  13  липн¤ (н. ст.).

¬часно зауважимо, що з погл¤ду христос≥вц≥в  жидом Ї не т≥льки той, хто обр≥заний, а ще й той, хто живе за жид≥вським  законом, тобто необр≥заний визнаЇ зверхн≥сть обр≥заних.  ¬  Дѕосланн≥  до  римл¤нФ (2: 28-29) апостол  ѕавло  скаже:

Д ... Ќе   той   ≥удей,   що   Ї   ним   назовн≥,   ≥   не   те   обр≥занн¤,   що   назовн≥   на   т≥л≥,   але   той,   що   Ї   ≥удей   потаЇмно,    ƒ”’ќ¬Ќќ...Ф

—амозваний  апостол  ѕавло   доходить  до  гострого  конфл≥кту  з  покликаними  апостолами.   ѕитанн¤  про  обр≥занн¤   спричин¤Ї   перший  розкол  в  ≥стор≥њ  христи¤нства (хр≈сти¤нства, ¤кщо так хоче  аганець з≥ своњми апостолами).     

ќсь   на  апостольському  собор≥  в  ™русалим≥...

Д ... дехто,  що  ув≥рували  з  фарисейськоњ  парт≥њ,  устали  й  сказали,  що  потр≥бно  поган≥в  обр≥зувати  й  наказати,  щоб  закона   ћойсеЇвого  берегли...      ≤  з≥бралис¤  апостоли  ≥  старш≥  дл¤  розгл¤ду  ц≥Їњ  справи.   ≤  велике  змаганн¤  повстало...Ф      (ƒ≥њ  апостол≥в, 15: 5-7)

Ќе  треба  бути  ген≥Їм  щоб  зрозум≥ти  суть  д≥йсно  великого  змаганн¤,  коли  одн≥  в≥дстоюють  необх≥дн≥сть  обр≥занн¤  крайньоњ  плот≥  статевого  члена   у   новонавернених  на  жидо-христи¤н≥зм,  а  ≥нш≥  з  п≥ною  б≥л¤  рота   довод¤ть  њм  необов'¤зков≥сть   св¤тоњ   дл¤   ДбогообранихФ   ≥стот  процедури  обр≥занн¤.

«д≥бний  учень  √амал≥њла,  апостол  ѕавло,  знаходить  компром≥сне  р≥шенн¤,  завд¤ки  ¤кому   христи¤н≥зм   спром≥гс¤  виповзти  з  ≥удейського  кубла  ≥  розповзтис¤  по  всьому  св≥ту.   ѕавло  мудро  розд≥л¤Ї  повноваженн¤  м≥ж  собою  та  апостолом  ѕетром.

Д ... ћен≥ припоручена ™вангел≥¤  дл¤  необр≥заних, ¤к ѕетров≥  дл¤  обр≥заних, бо “ой (≤сус), хто  помагав  ѕетров≥  в  апостольств≥  м≥ж  обр≥заними,  помагав  ≥  мен≥  м≥ж  поганами...Ф  (ѕосланн¤  апостола  ѕавла  до  галат≥в,  2: 7-8)

ќтже, характерний приклад  Ч  апостол  ѕетро. ÷е його друге ≥м'¤, дане ≤сусом. ѕерше ≥м'¤ жид≥вське, дане батьками (чи  обр≥зниками) при обр≥занн≥ Ч Ўимон (—имон у Ївангел≥¤х).   ѕропов≥дувати серед обр≥заних може т≥льки обр≥заний, наприклад, ѕетро.  Ќа ньому, за словами ≤суса, збудуЇтьс¤ ÷ерква (—≥нагога), Ч не споруда, а  згромадженн¤ в≥рних, парт≥¤.

ѕетро Ч другий апостол. …ого брат јндр≥й  Ч перший апостол, первозваний.

јндр≥й ѕервозваний н≥бито був у  ињв≥ з просв≥тницькою метою.  ћожливо,  залишив ¤кийсь знак майбутн≥м (у Днезалежн≥йФ ”крањн≥) Дпросв≥тител¤мФ.   ажуть, що  јндр≥й  не зустр≥в теплого прийому в  ињв≥ ≥ повернув у √рец≥ю. “ам жид≥вського агента швидко ДрозкусилиФ греки (вони не менш хитр≥, н≥ж жиди), ≥ пов≥сили. “епер  мощ≥ јндр≥¤ подорожують жидохристи¤н≥зованим св≥том збираючи зомбований  натовп. 

ќсь хресна хода у Д—в¤тоФ-”спенськ≥й  ињво-ѕечерськ≥й лавр≥ (п≥дпор¤дкован≥й московському патр≥архату) на честь прибутт¤ в  ињв мощ≥в Дсв¤тогоФ апостола јндр≥¤  ѕервозваного.

ќпричники московського  цар¤  ≤вана-4 √розного  ходили в чорному од¤з≥ та њздили на чорних (вороних) кон¤х  т¤гаючи прив'¤заних (до коней) неугодних богу (жиду, ≤сусу) та неугодних царю. ( н¤з≥ та цар≥ Ч жидо-татари-мад¤ри-хозари починаючи в≥д христи¤н≥зац≥њ  ињва та  його колон≥й включно з володимиро-суздальською ћосквою. ’арактерний приклад Ч татаризований хозарин кн¤зь јндр≥й Ѕоголюбський, той що знищив  ињв до монгол≥в. ѕро нього див., наприклад, ћ.  отл¤р, —.  ульчицький, Дƒов≥дник з ≥стор≥њ ”крањниФ).  ќпричники  московських  цар≥в  жид≥вськоњ кров≥ ЋЇн≥на- —тал≥на-јндропова Ч чек≥сти  Ч  ходили в чорних ДкожанкахФ ≥ њздили на чорних воронках (автомоб≥л¤х, зокрема  дл¤ перевезенн¤ арештованих  Ч неугодних  ЋЇн≥ну-—тал≥ну-јндропову-богор≥вному).  ѕ≥сл¤ опричник≥в московських богор≥вних цар≥в у Днезалежн≥йФ ”крањн≥  кол≥р форми опричник≥в московських (≥ загально≥зрањльських) не зм≥нивс¤ Ч чорний.  ƒо них можна звертатись по  матер≥альну допомогу.  «вертатись  за умови, що  допомога надаЇтьс¤ взам≥н за написанн¤  Д олисковоњ дл¤  раб≥в божих (≥зрањлевих) украњнц≥вФ,  прим≥ром  Д≤сус Ч не жид Ч украњнець,  ар≥ЇцьФ.

 р≥м ѕетра ≥ ѕавла ще (передус≥м?) як≥в Ч брат ≤суса. —торожа храму не допустила б ≤суса до жид≥вського храму, ¤кби ≤сус не був жидом.  ÷е стосуЇтьс¤ ≥ його брат≥в Ч кровних  ≥ названих.   р≥м  охорони ще й в≥дпов≥дн≥  написи жид≥вською, латиною ≥ грецькою заборон¤ли нежидам входити (оскверн¤ти) храм. “реба мати неаби¤к розвинуту у¤ву  Ч  каганецьк≥вську  Ч  щоб  у¤вити  ≤суса-нежида, котрий  нехтуЇ  храмов≥  написи,  охорону  тощо.

якось  ¤ (автор цих р¤дк≥в) ранньоњ весни зайшов у шапц≥ не в Їрусалимський храм (в≥н  давно зруйнований руками римл¤н  та  ≥де¤ми  фарисењв),  а  всього-на-всього в кињвську центральну с≥нагогу  на  вулиц≥ –уставел≥.  —≥нагогну  охорону зац≥пило в≥д такого св¤тотатства, ≥ вона мовчки  напружено стежила, ¤к службовий пес,  за  моњми рухами. я зупинивс¤ у фойЇ, зайшов до невеликоњ книгарн≥, тут же, у фойЇ. Ќапруга висить у пов≥тр≥. ѕродавець книгарн≥ зан≥м≥ло дивитьс¤ на мою шапку ≥, вочевидь,  не стримавс¤ б, ¤кби ¤ вийшов н≥чого не купивши.  “аки стримавс¤.  я  дещо купив ≥ п≥шов до виходу. Ѕоковим зором бачу, ¤к охорона виходить ≥з зац≥пен≥нн¤.

як≥в був бригадиром апостол≥в п≥сл¤ страти ≤суса.  ƒосл≥дивши “алмуд ≥ керуючи експедиц≥Їю до ™русалиму, професор ≥удањстики ≈рнест –енан  зауважуЇ (Дјпостол  ѕавлоФ, глава 10),  що якова, п≥сл¤  страти  ≤суса,  над≥л¤ли  званн¤м  жид≥вського  первосв¤щеника (голови  —≥недр≥ону).  ўо  ж  тут  характерного?   ’арактерне  те,  що  зовн≥шньою  ознакою  голови  —≥недр≥ону (не  ≤сусового)  був  петалон  Ч  золота (вагою  не  менше  п≥в-к≥лограма)  пластина  на  лоб≥,  а  як≥в  з  ≤сусовими  учн¤ми  ледве  ≥снували  на  милостиню.   («г≥дно з  Ѕ≥бл≥Їю, Д¬их≥д, 28:36-38, карбований  напис  на  золотому  петалон≥  означаЇ  Д—в¤тин¤  ™говиФ.)  ¬т≥м, якову  було  видано  петалон.   им  видано,  ¤к  не  опозиц≥йною фракц≥Їю д≥ючого (не ≤сусового) —≥недр≥ону?  

Ќай-найхарактерн≥ший приклад Ч апостол  —имон  «илот.

“рет¤  книга  ћакавењв, 7:8-13 (вона  Ї  в  православн≥й,  католицьк≥й ≥, напевно, в каганецьк≥й  Ѕ≥бл≥њ) так  характеризуЇ  позиц≥ю  ≥удењв-зилот≥в-сикар≥њв:

Д ... ≤удењ  просили  цар¤,  щоб  т≥  з  роду  ≥удейського,  хто  самов≥льно  в≥дступали  в≥д  бога  ≥  в≥д  «акону  божого,  були  ними  покаран≥...   ожного  одноплем≥нника,  котрий  осквернивс¤  ≥  зустр≥вс¤  њм  на  шл¤ху,  вони  карали  ≥  вбивали  дл¤  прикладу  ≥ншим.  ¬  цей  день  вони  убили  б≥льше  трьохсот...Ф

«начить,  перш≥  христи¤ни,  зокрема  апостоли,  залишались (чи були  ран≥ше) ревними  убивц¤ми,  наприклад,  апостол  Ўимон  «илот.  ¬≥н  зветьс¤  ¤к  «илот  у  Ївангел≥њ  в≥д  Ћуки (6:15)  ≥  в  Дƒ≥¤х  апостол≥вФ  (1:13),  так  ≥   анан≥т  у  Ївангел≥њ  в≥д  ћатв≥¤ (10:4)  та  ћарка (3:18).   «илоти, сикар≥њ, канан≥ти Ч це грецьке, римське та сем≥тське звучанн¤ одного й того ж слова.

якщо  ≤сусов≥  апостоли  про  щось  мр≥¤ли,  то  про  щаст¤  ≤зрањл¤,  ≥  н≥¤к  не  про  чиЇсь  ≥нше (див.  Ївангел≥Ї  в≥д  Ћуки, 24:21).

’ристи¤нам з нежид≥в прищеплено любов до ≤зрањлю через мр≥ю про так званий небесний ≤зрањль чи Ќовий (небесний) ™русалим, —≥он. ƒл¤ нього нежиди  не жал≥тимуть своњх  багатств.  јлегорично  ™русалим  Ч  церква христи¤нська, старозапов≥тна ≥ новозапов≥тна. 

—тарозапов≥тний пророк ≤сай¤ (60:1-5):

 Д ... ™русалиме, прийшло твоЇ св≥тло... —¤Ї господь над тобою, ≥ слава його над тобою з'¤вл¤Їтьс¤... «д≥йми оч≥ своњ навколо й побач...  ≥ прийде до тебе багатство народ≥в...Ф

Ќовозапов≥тний ДпророкФ, апостол ѕавло (посланн¤ до жид≥в, 12:22-24), переконуЇ жид≥в  про њхнЇ щаст¤ в≥д всесв≥тнього жидо-христи¤нського  —≥ону,  а  не  в≥д  палестинського:

Д ... ¬и приступили до гори —≥онськоњ, ≥ до м≥ста бога живого, до ™русалиму небесного... ≥ до церкви первороджених, на неб≥ написаних...  ≥ до посередника Ќового «апов≥ту Ч до ≤суса...Ф

∆иди в д≥аспор≥ (розс≥¤нн≥) давно сп≥вають псалом є136 (137 в ≥нш≥й редакц≥њ),  розд≥л 5,6:

Д ... якщо ¤ забуду тебе, о ™русалиме, Ч

хай забуде за мене правиц¤ мо¤!

Ќехай м≥й ¤зик до мого

п≥днеб≥нн¤ прилипне,

¤кщо ¤ не буду тебе пам'¤тати,

¤кщо не поставлю ¤  ™русалима

над  рад≥сть  найвищу  свою!..Ф

 аганець каже (Дјр≥йський стандартФ, розд≥л Д√ал≥ле¤нин чи юдейФ), що ≤уда Ддобрий хлопецьФ т≥льки  в с≥он≥стськ≥й л≥тератур≥.  «аперечимо.  Ѕо ≤уда Ддобрий хлопецьФ ще й  у  драм≥ Ћес≥ ”крањнки ДЌа пол≥ кров≥Ф.   „и, може,  аганець назве й Ћесю ”крањнку с≥он≥сткою?

≤сусов≥ апостоли йшли по св≥ту з б≥бло-Ївангел≥¤ми (програмою всесв≥тньоњ ≥зрањльськоњ окупантськоњ парт≥њ).  јпостоли  аганц¤ гнучко (вар≥ативно) затверджують цю програму на м≥сц¤х, зокрема в √аличин≥ (в ”крањн≥, Ч колисц≥ ар≥йства). √аличан переконано, що ≤сус Ч галичанин.  “ож, ¤кщо не  Дслава ≤сусу ’ристу!Ф, то Дслава галичанину (’ресту)!Ф

 аганець напол¤гаЇ (там само, розд≥л Дѕасха чи таЇмна вечер¤Ф) на тому, що слово ДѕасхаФ маЇ ар≥йський кор≥нь ≥ означаЇ Дѕерех≥дФ.  ѕросв≥титель  стверджуЇ, що жид≥вська пасха св¤ткуЇтьс¤ у п'¤тницю, а н≥¤к не в четвер.    « дозволу просв≥тител¤ внесемо ДмалесенькуФ поправку.  ∆ид≥вська пасха прив'¤зана не до ¤когось дн¤  в тижн≥, а до конкретного дн¤  в конкретному  м≥с¤ц≥ щор≥чно.  “очн≥ше, прив'¤зана до конкретноњ фази м≥с¤ц¤. ÷¤ фаза Ч повн¤. ÷е Ч 14 день м≥с¤ц¤ н≥сана (ав≥ва) за жид≥вським календарем. 14 день Ч р≥вно середина (п≥д час повн≥) 28-денного м≥с¤чного циклу. 28 дн≥в м≥с¤ць видимий на неб≥, ≥ 2 дн≥ невидимий. –азом 30 дн≥в календарного м≥с¤ц¤.

∆ид≥вський закон (Ѕ≥бл≥¤, книга Д¬их≥дФ, 12:6-13) наказуЇ св¤ткувати пасху:

Д ... 14 дн¤  цього м≥с¤ц¤... повбиваю Їгипт¤н ≥ обмину вас (жид≥в)...

ƒал≥ (там само, 13:4) нагадуЇтьс¤:

Д ... ¬и виходите сьогодн≥, у м≥с¤ц≥ ав≥в≥....Ф

Дјв≥вФ буквально ДвеснаФ. Ќ≥сан Ч сьомий м≥с¤ць. ” жид≥в Ќовий р≥к починаЇтьс¤  восени. —ьомий м≥с¤ць н≥сан припадаЇ на ав≥в, на  весну Ч наш березень-кв≥тень.

Дѕросв≥тител≥Ф-каганц≥ мають знати, що н≥ в часи ≤суса, н≥ тис¤чу  рок≥в  п≥сл¤ ≤суса не було н≥ √алича (м≥ста) н≥ галичан (мешканц≥в √алича, населенн¤ √аличини). √алич засновано десь на злам≥ дев'¤того й дес¤того стол≥тт¤  п≥сл¤ ≤суса.  ѕринаймн≥, археолог≥¤ не даЇ п≥дстав датувати √алич ран≥ше.  ј письмов≥ джерела (л≥тописи, монастирськ≥ хриестос≥вськ≥ Ч ¤к≥ ж ≥ще?) взагал≥ згадують √алич саме на злам≥ 1140-1141 рок≥в.  „ому профес≥йн≥ ≥сус≥вц≥  ДприховуютьФ, що ≤сус ДгаличанинФ, Дар≥ЇцьФ?  ћоже, тому, що вони  служать  жид≥вськ≥й (антиар≥йськ≥й)  пол≥тичн≥й доктрин≥?  „ому ж  аганець не ДприховуЇФ?  “ому що треба  в≥двол≥кти увагу  ар≥йц≥в  од  жид≥вського  ¤рма  на  ар≥йських  ши¤х. 

Ќаприк≥нц≥ 10 стол≥тт¤ (981 р≥к) найзах≥дн≥ш≥ украњнськ≥ м≥ста на чол≥ з ѕеремишлем  приЇднано до волод≥нь кињвського кн¤з¤. ѕриЇднано п≥д назвою „ервенська земл¤ (м≥сто „ервень на зах≥дн≥й ¬олин≥ приЇднано до  ињва  невдовз≥ п≥сл¤ ѕеремишл¤).  —толицею зах≥дних земель став ѕеремишль. „ервенська земл¤ або „ервенськ≥ м≥ста,  ≥  н≥¤коњ √аличини. ÷е  п≥зн≥ше, п≥сл¤ тимчасового переходу „ервенськоњ земл≥ п≥д владу пол¤к≥в (1018-1022 рр.), п≥сл¤ хитанн¤ ярослава (ДћудрогоФ) м≥ж ¬≥зант≥Їю та –имом ≥ п≥сл¤ розколу (1054 р.) христос≥вства, буде спочатку клонуванн¤, а пот≥м об'Їднанн¤ колишн≥х „ервенських земель  Ч  спочатку √алицька земл¤, ¬олинська земл¤, а пот≥м √алицько-¬олинська держава...

” середин≥ 11 стол≥тт¤ христос≥вство  под≥лилось на латин¤н (Дкатолик≥вФ) та в≥зант≥йц≥в (ДправославнихФ).  –≥зн≥ фракц≥њ всесв≥тньоњ христос≥стичноњ парт≥њ обм≥н¤лись взаЇмними прокл¤тт¤ми ≥ почали д≥лити св≥т зг≥дно з ≤сусом  Ч Дя прийшов дати не Їдн≥сть, а под≥л.Ф (Ївангел≥Ї ћатв≥¤, 10:34).

ќчевидно, п≥сл¤ розколу ДукрањнськаФ православна  ел≥та прагнула поширити православ≥Ї (вплив патр≥арха ¬≥зант≥њ) на зах≥д, у напр¤мку впливу попа римського.  Ѕо коли  в 1140-их роках п≥д тиском пол¤к≥в та мад¤р (чи попа римського за њхньою спиною) столицю перенесено з ѕеремишл¤ (на верхньому —¤н≥ Ч в басейн≥ Ѕалтики) майже 200 к≥лометр≥в на сх≥д  Ч до √алича (на верхньому ƒн≥стр≥ Ч в басейн≥

„орномор'¤), то Дправославн≥Ф ≥сус≥вц≥  не втрачали над≥й зберегти св≥й вплив на заход≥.  якщо ≈нциклопед≥¤ ”крањнознавства називаЇ дату перенесенн¤ столиц≥ 1141 р≥к, то ≥сторики церкви (наприклад, отець  ость ѕанас, Д≤стор≥¤ украњнськоњ церквиФ, розд≥л  ДЌапередодн≥ татарськоњ навалиФ) вказують на 1147 р≥к ¤к на дату перенесенн¤ водночас ≥ столиц≥ ≥ Їпископськоњ кафедри (заснуванн¤ галицькоњ Їпарх≥њ).  “обто державна адм≥н≥страц≥¤  та  ≥сус≥вська брат≥¤ розгл¤даЇтьс¤ ¤к одне ц≥ле.  “ак чи так, розб≥жност≥ в джерелах м≥зерн≥ Ч  6 рок≥в  Ч  проти  11 стол≥ть  ≥стор≥њ  ≤суса-ДгаличанинаФ.

                     √узар Ч галичанин,Ф ар≥ЇцьФ                                             ≤сторичний атлас дл¤ школ¤р≥в 7 класу

¬ Днезалежн≥йФ ”крањн≥  резиденц≥¤ галицького митрополита (колись Ўептицького, тапер √узара) Д—в¤тий ёрФ оточена не т≥льки мурами, а ще й колючим дротом  Ч  чи не дл¤ того щоб  забезпечити, при потреб≥, над≥йний притулок просв≥тител¤м-каганц¤м. 

¬ельмипатр≥отичний  аганець пропагуЇ “рет≥й √етьманат.

ƒва було:  перший Ч в козацьк≥ часи,  другий  Ч п≥сл¤ пад≥нн¤ рос≥йського царату, Ч гетьманат —коропадського.

√етьманат Ч це добре; краще (бо природн≥ше), н≥ж республ≥ка. 

“а ДчомусьФ мудрий  аганець пропагуЇ “рет≥й √етьманат просто, без наголосу на  ”крањнському.   Ѕо перш≥ два були ≥сус≥вськ≥ (неважливо, христос≥вськ≥ чи  хрестос≥вськ≥).  «а час≥в ѕершого гетьманату опорн≥ пункти ДукрањнськихФ ≥сус≥вц≥в Ч церкви й монастир≥ Ч отримали  у волод≥нн¤ 17% (!) украњнських земель (див. професор ѕолонська-¬асиленко Д≤стор≥¤ ”крањниФ, том 2, розд≥л Д√етьманщинаФ). «а час≥в ƒругого √етьманату 1918 року (оф≥ц≥йно Д”крањнська ƒержаваФ) —коропадський висловлював повагу московському патр≥арху “≥хону незважаючи на призначенн¤ (рукою патр≥арха) антиукрањнського кињвського митрополита јнтон≥¤ (див. —коропадський, Д—погадиФ, академ. виданн¤, ст. 196-200). ѕ≥зн≥ше, на ем≥грац≥њ, щоб зберегти гетьманський рух в≥д занепаду в умовах тотального республ≥канства, —коропадський п≥д час поњздки до Ѕудапешта 1929 року погодивс¤ п≥дписати угоду про визнанн¤ «акарпатт¤ ”горською територ≥Їю (див. ¬. Ћипинський, ДЋистуванн¤Ф, том 1, ст. 148).

“о що ж насправд≥ пропагуЇ  аганець Ч “рет≥й √етьманат чи “рет≥й  аганат?

ѕерший  аганат Ч хозарський, до хри(е)щенн¤ ”крањни. ƒругий Ч гетьмансько-царсько-гетьманський п≥сл¤ хри(е)щенн¤. “рет≥й  Ч  Д≥стиннийФ ДнезалежнийФ ≤сусо’рестос≥вський.

—инкретизм у ф≥лософ≥њ (метахв≥зиц≥) Ч це те саме, що й синтез у х≥м≥њ. ÷е  завжди творч≥сть.  ¬важаЇтьс¤, ≥ не безп≥дставно,  що творч≥сть Ї справою ел≥ти.  „и не займаЇтьс¤  аганець синкретизмом (метахв≥зичним синтезом  жид≥вства  на основ≥ ар≥йства) щоб автоматично поставити себе  в  р¤д  ел≥ти?  ѕоставити автоматично Ч через певне зан¤тт¤, а не через певну користь дл¤ ”крањни. 

ЌагадаЇмо  аганцю ще одного предтечу Ч англ≥йського ≥сторика (схильного до метахв≥зики) јрнольда  “ойнб≥,  його Дƒосл≥дженн¤ ≥стор≥њФ  (див. украњнський  переклад,   ињв-1995,  книга 1,  ст. 460),   де   в≥н   пише   про  синкретизм   ¤к  про  державний    ≥нтерес.

¬т≥м, н≥хто не каже, що  аганець працюЇ не на користь держави ≤зрањль.   аганецьк≥вський  метахв≥зичний журнал ѕерех≥д-4 (а  також Дтвор≥нн¤Ф   аганц¤  опубл≥кован≥  в  ≥нших  виданн¤х)  так  себе  ≥  визначаЇ  Ч  журнал  новоњ  ел≥ти.    „и   не   всесв≥тньо-≥зрањльськоњ   ел≥ти? 

ЌагадаЇмо  аганцю його колегу. ÷е  ≈дуард ’одос Ч  кер≥вник харк≥вських жид≥в, письменник.  √асло  Д≤сус Ч брат м≥йФ  Їговообраний  ’одос  виносить у заголовки своњх  книг.  “акож  ’одос виступаЇ проти жид≥вськоњ ультра-фанатичноњ секти  хасид≥в,  особливо  проти  њњ  центральноњ теч≥њ  ’абад.  Ќ≥чого дивного.  ∆ид≥вська сол≥дарн≥сть про¤вл¤Їтьс¤ т≥льки у ставленн≥ жид≥в до нежид≥в. “обто жид≥вськ≥ м≥жусобиц≥ Ч окремий про¤в загального (дл¤ вс≥х б≥олог≥чних вид≥в) ¤вища.  ¬ жид≥вств≥ сект, ¤к мурашок у мурашнику. “≥льки й того, що мурашки будують мурашник, а жиди Ч —≥он, всесв≥тн≥й; а члени всесв≥тньоњ жид≥вськоњ секти (христи¤нськоњ) з нежид≥в  блаженно помагають жидам у њхн≥й Днелегк≥й, почесн≥йФ справ≥. ѕрим≥ром, жид≥вська секта  Ќаторей  карта.  „лени ц≥Їњ секти живуть у багатьох крањнах св≥ту. ∆ивуть ≥ в ≤зрањл≥. ∆ивуть ≥ заперечують ≤зрањль ¤к пол≥тичне утворенн¤, державу. Ќав≥ть не мають ≥зрањльських  паспорт≥в.  Ќаторейц≥в п≥дтримують хасиди. (∆ид≥вське  ДхасидейФ означаЇ ДблагочестивийФ.) ¬очевидь, сам хасидизм не монол≥тний.  Д„омусьФ   аганець намагавс¤ проштовхнути тезу, що хасидизм зародивс¤ в ”крањн≥.  оли ¤ заперечив йому, Ч бо хасидизм ровесник ≥ земл¤к палестинського христи¤н≥зму (це в≥домий факт),  Ч  аганець погодивс¤  в≥дразу.  ћожна було ( аганцю), наприклад, сто¤ти на своЇму: становленн¤ сх≥дноЇвропейського  хасидизму в≥дбувалось у 18 стол≥тт≥ на територ≥њ ”крањни, в ”ман≥.  јле  аганець погодивс¤  в≥дразу. ћовл¤в, справд≥ хасидизм родом з ≤зрањлю (ѕалестини). ¬игл¤даЇ так, що називайте мене хоч би й космонавтом, т≥льки бан¤к на голову не од¤гайте.  Ќазивайте хасидизм будь-¤ким, т≥льки не Ћюбавицьким.  Ћюбавич≥ Ч м≥стечко на кордон≥ Ѕ≥лорус≥ та —моленщин≥ Ч центр ’абаду.  —ьогодн≥  ’абад Ч всесв≥тн¤ секта.  Ќею керують представники династ≥њ любавицьких ребе (цадик≥в). ÷ю ультра-фанатичну секту ≈дуард ’одос називаЇ фашистською. ƒ≥йсно, вона сьогодн≥ в багатьох крањнах поза законом  ¤к екстрем≥стська,  а ран≥ше, в часи становленн¤, њњ л≥дери сид≥ли по тюрмах рос≥йськоњ царськоњ та совЇтськоњ ≥мпер≥й.   ¬ Днезалежн≥йФ ”крањн≥  екстрем≥сти-хасиди  легал≥зован≥ 1997 року. “од≥, за царюванн¤  учми,  ≥ при  великому  грошовому  внеску,  екстрем≥ст≥в-хасид≥в  легал≥зовано. ќлег ’оменко (а його консультантами були генерали спецслужб) у своЇму енциклопедичному словнику Дћова блатних. ћова маф≥оз≥Ф (статт¤ Д÷елка Ч целЇва¤ группа...Ф) вказуЇ на суму 1.000.000.000 (м≥ль¤рд) долар≥в ¤к на ц≥ну легал≥зац≥њ жид≥вських екстрем≥ст≥в  ув ”крањн≥.

¬ жид≥вських дов≥дниках знайдемо зауваженн¤, що ¤краз при сьомому  любавицькому цадику ћенахем-ћендл ЎнЇЇрсон≥,  ’абад вийшов за меж≥ ™вропи й јмерики  на  вс≥  континенти.  ’абадисти сприймають ЎнЇЇрсона ¤к мес≥ю.  —екта  хасидо-хабад  стоњть на позиц≥¤х  духовного (не пол≥тичного) с≥он≥зму, тобто  на  позиц≥¤х  всесв≥тнього  —≥ону,  а  не  суто  палестинського.  Ќа  цих  позиц≥¤х стоњть  секта  ≥сусо-хри(е)стос≥вц≥в.  «начить, у боротьб≥ за всесв≥тню владу хасидо-хабадники  природньо  конкуренти  насамперед  ≥сусо-хри(е)стос≥вц≥в.

ћенахем-ћендл    ЎнЇЇрсон

—пец≥альн≥ ¤щики Ч один  над очима, на лоб≥, другий проти серц¤, на л≥в≥й руц≥  Ч сховища;  по-жид≥вськи  ДтфиллинФ, по-грецьки  Дф≥лактер≥онФ (буквально Дохоронний амулетФ), або Дф≥лактер≥њФ  в  ≥нших  мовах.   “филлини зроблен≥ виключно з чистоњ (ритуально) шк≥ри, переважно тел¤чоњ, накладаютьс¤ виключно повнол≥тними (з 13 рок≥в) чолов≥ками п≥д час молитви.

ƒе¤к≥ жид≥вськ≥ енциклопед≥њ пов≥домл¤ють про золот≥ та ср≥бн≥ тфиллини ≥ про використанн¤ тфиллин≥в (археолог≥чно п≥дтверджених) ще на початку ’ристовоњ  ери.

” тфиллинах-ф≥лактер≥¤х-сховищах збер≥гаютьс¤  невелик≥  пергаменти з текстами «акону-Ѕ≥бл≥њ,  зокрема  знайомоњ  нам  людоњдськоњ  книги  Д¬их≥дФ (про вбиванн¤ ™говою нежид≥в п≥д час ѕасхи Ч виведенн¤ жид≥в з ™гипту) та Дѕовторенн¤ «аконуФ.   Ќакладанн¤ тфиллин≥в  вважаЇтьс¤ одн≥Їю  з  найважлив≥ших  запов≥дей  пор¤д з обр≥занн¤м та дотриманн¤м суботи.  —в¤т≥сть тфиллин≥в (вироб≥в) поступаЇтьс¤ т≥льки  перед св¤т≥стю сувоњв “ори («акону).

Д ... ≤  буде тоб≥  це (вид≥лено в Ѕ≥бл≥њ, Ч прим. авт.)  за знака на руц≥ твоњй, ≥ за пам'¤тку м≥ж очима твоњми, щоб господн≥й «акон був в устах твоњх, бо сильною рукою господь вив≥в тебе з ™гипту.  ≤ будеш додержуватись ц≥Їњ постанови в означен≥м час≥  њњ з року в  р≥к...Ф (Д¬их≥дФ, 13:9-10)   Д ... ≤ будете виконувати вс≥ запов≥д≥, що ¤ сьогодн≥ наказую, щоб стали ви сильн≥, ≥ вв≥йшли, ≥ заволод≥ли тим  раЇм, куди переходите ви, щоб пос≥сти його,  ≥ щоб довго жили ви на т≥й земл≥, що господь прис¤гнув був батькам вашим дати, що тече молоком ≥ медом...Ф (Дѕовтор. «акону, 11:8-10)  Д ... ≤ покладете ви ц≥ слова моњ на своњ серц¤ та на своњ душ≥, ≥ прив'¤жете њх на знака на руц≥ своњй, ≥ вони будуть пов'¤зкою м≥ж вашими очима...Ф (Дѕовтор. «акону 11:18).

Ќема п≥дстав думати, що ≤сус не накладав тфиллини. “аки накладав, хоча б метафорично.  Ќаприклад,  члени  староњ  секти  самарит¤н (њх  не  цуравс¤ ≤сус, Ч це видно з притч≥ про зустр≥ч ≤суса з самарит¤нкою б≥л¤ криниц≥) та новоњ (в≥дносно)  секти карањм≥в   накладають тфиллини  метафорично.  ћожливо,  Дпросв≥тител≥Ф-каганц≥  накладають тфиллини, Ч ¤к не  звично, то метахворично.

  ≤сус дор≥кав  жидам (прихильникам  пол≥тичного  с≥он≥зму), що вони в≥ддають перевагу форм≥ перед зм≥стом, тобто  нехтують ≥дею «акону  про  духовний (всесв≥тн≥й) —≥он, про так зване царство небесне (воно на земл≥ ≥ на неб≥, Ч це  видно з Дќтче нашФ):

Д ... ”с≥  ж  учинки своњ вони робл¤ть щоб њх бачили люди (про  людське око, показуха,  Ч прим.  авт.), ≥ богом≥лл¤¹ своњ розшир¤ють...Ф (Ївангел≥Ї в≥д ћатв≥¤, 23:5)

” москвомовних  текстах  Дбогом≥лл¤¹Ф  подано ¤к Дхран≥л≥ща*Ф (сховища). 

’арактерно, що  у  вс≥х  текстах, у будь-¤ких виданн¤х  Дар≥йськоњФ Ѕ≥бл≥њ, Ї виноска  цих   ¹   або   *   з  по¤сненн¤м  жид≥вських  прибамбас≥в, бачених нами  на  ЎнЇЇрсон≥.

—мерть ЎнЇЇрсона 1994 року спричинила глибоку кризу в ’абад≥.  ќчевидно, внутр≥шн¤ криза,  а також  ворож≥сть до ’абаду з боку  зовн≥шн≥х сил (¤к жид≥вських, так ≥  кваз≥-жид≥вських Ч всесв≥тньохристос≥вських), зупинили розповзанн¤ ’абаду по св≥ту ≥ неминуче штовхали  ДбогообранийФ ’абад до пошук≥в Дземл≥ об≥тованноњФ. ћ≥ль¤рд за ”крањну?! Ч ЌЇ  вапгос!  ЌатЇ  вам  ДвашФ  м≥ль¤гд. (јтдат≥тЇ  (”кгањна  атдаст)  больше!)

“епер ДсинФ президента   учми Ч президент ёщенко Ч ходить  до  центральноњ  с≥нагоги ”крањни (вул. –уставел≥) засв≥дчити свою в≥ддан≥сть Д≥стинномуФ  ДбогуФ (™гов≥) та ДбогоФ(Їгово)обраним  хасидам. 

¬≥д   учми  до ёщенка пост президента перейшов (зима  2004-2005рр) через... с≥нагогу.

ƒрукований орган ’абаду (≥ центральноњ с≥нагоги) Дќт сЇрдца к сЇрдцуФ у грудн≥ 2005 року писав у передов≥й:

“епер ходоси з каганц¤ми  кричать-розриваютьс¤:   ≤сус Ч брат м≥й (наш).  ѕаралельно (з ходосами-каганц¤ми) ≥снують жид≥вськ≥ осередки Д™врењ за ≤сусаФ.  ¬они шир¤ть своњ лист≥вки й орган≥зовують спец≥ал≥зован≥  сайти  в  ≤нтернет≥.  ’то не дов≥р¤Ї лист≥вкам чи не маЇ доступу до ≤нтернету,  читаЇ   аганц¤  Ч  ¤к не брата,  то  апостола  ≤сусового.